«Нікому не потрібні»: розслідування про ймовірне насильство над дітьми в евакуйованому до Польщі дитбудинку

Вечір, закрита кімната. Жінка у світлому одязі агресивно жестикулює, потім перекидає столи на двох підлітків – хлопця та дівчину. Підіймає – і знову кидає столи дітям на ноги.

Ця жінка – директорка інтернату із Запоріжжя, який після початку повномасштабної війни перемістили до Польщі. Діти – вихованці закладу. Конфлікт фіксує прихована камера, матеріали з якої згодом побачать українські та польські посадовці, дипломати, місцеві правоохоронці. Радіо Свобода отримало їх із власних джерел.

Журналісти проєкту Радіо Свобода «Ти як?» поспілкувалися із очевидцями та отримали докази ймовірно систематичного насильства над неповнолітніми в евакуйованому закладі. З огляду на винятковість ситуації і потребу забезпечити інтереси дітей, згідно з нормою ч.10 ст. 42 закону про медіа, Радіо Свобода публікує зібрану інформацію.

• Як реагують відповідні державні органи України та Польщі на сигнали про знущання над дітьми в цьому дитячому будинку?
• Хто і як захищає інтереси дітей?

Відповіді на ці запитання – у розслідуванні «Нікому не потрібні».

У лютому 2022 року Росія розпочала широкомасштабну війну проти України. Рятуючи дітей від збройної агресії та повітряних атак, соціальні служби терміново евакуювали майже п’ять тисяч неповнолітніх без батьківського нагляду. Всього – 196 закладів. За даними Національної соціальної сервісної служби, найбільше їх у Польщі, Німеччині та Туреччині.

Запорізький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей – один із таких закладів. Цей дитбудинок евакуювали в Руново, невеличке село на півночі Польщі.

54 дитини та їхніх вихователів на чолі з директоркою закладу (і на той час – опікункою неповнолітніх) Ольгою Кучер поселили у двоповерховому будинку благодійної фундації «Лелече гніздо».

«Вони пропащі»

Вихованці центру – це здебільшого діти, чиїх батьків позбавили опіки за певні порушення: алкоголізм, насильство тощо. Часом до закладу діти потрапляли просто з вулиці.

Марта Руткевич, яка очолює фундацію «Лелече гніздо», розповідає, що, окрім проживання, мала забезпечити евакуйованим ще й харчування.

«Вони також розуміють, що тут опинилися із певних причин. З іншого боку, про такі неприємні сторони дитячого бекграунду також розповідала їхня директорка, пані Ольга. Що в одного мати була повією і п’яницею, в іншого – наркоманкою. Але найгірше було те, що вона дуже часто казала при дітях: «Ти виростеш таким, як твоя мати, будеш займатися тим самим» і багато різних неприємних речей».

Марта Руткевич із дітьми, яких евакуювали із Запоріжжя до Польщі

Такі висловлювання негативно впливали на дітей, стверджує Валерія – психологиня, яку в Польщі найняли для роботи з дітьми. Каже: вихованці боялися відкриватися, говорити про свої проблеми під час сеансів. Згодом вона зрозуміла, чому – все, про що говорили діти, вони самі ж переказували директорці. Це, мовляв, навіть заохочувалося та отримувало похвалу опікунів.

Також психологиня розповідає, що відчувала негативне ставлення керівниці закладу до своєї роботи.

«Бувало таке, що під час заняття могла увірватися, наприклад, Ольга Миколаївна. Діти сидять розслаблені, нога за ногу, заходить Ольга Миколаївна – і діти просто отак-от згортаються.

Якщо опікун хоче допомогти психологу, він розповідає, над чим можна було б попрацювати: «Ця дитина не може впоратися із емоціями» або «Ось ця боїться, у цієї насильство в сім’ї».

Тут була розмова про те, які ці діти погані, які вони жахливі. Взагалі – навіщо з ними працювати? Вони пропащі».

Психологиня Валерія, яка працювала із неповнолітніми

Під час розмови з дітьми Валерія дізналася, що дівчинка різала собі вени – мовляв, через ставлення до неї директорки закладу.

Тоді психологиня запропонувала приватні консультації підліткам.

Невдовзі одна з вихованок забігла до неї в кабінет зі словами: «Якщо ви не допоможете – це закінчиться моїм самогубством».

Звернення по допомогу

Дівчина Т. – колишня вихованка Запорізького центру. Нині їй 18, і вона мешкає сама. Але декілька років вона жила в інтернаті. Каже: її туди віддали через жорстоке поводження батьків, які зловживали алкоголем. А вже в центрі, згадує, через це її постійно цькували.

Т. стверджує: директорка намовляла дітей одне проти одного. Це, вважає дівчина, була така її методика контролю і виховання.

Якось, після чергових принижень під час життя у дитбудинку, каже дівчина, вона хотіла вкоротити собі віку.

Т. – колишня вихованка Запорізького центру

– Як Ольга Миколаївна ставилася до дітей?

– Погано. Щоб дитина почувалася беззахисною, подавленою і щоб просто прийшла до неї, вибачилася, щоб вона це зупинила.

– А що вона казала?

– «Ви мене за**али всі. Ти виростеш такий, як твоя мама, що батьки – дебіли, що ти, а**а, проститутка». Мені просто вже нерви не витримували, я пішла і ноги порізала. Хотіла звести рахунки з життям.

– Коли Ольга Миколаївна про це дізналася, як вона відреагувала?

– Вона сказала: «А чому ти це зробила?». А потім говорила, що я це зробила через одного хлопця, потім через іншого.

– Вона не казала про допомогу психолога?

– «У психлікарню відправлю».

Журналісти Радіо Свобода з власних джерел отримали відео, на якому є Т. і ще один підліток.

Колишня вихованка розповідає: тоді вони пізно повернулися до будинку, бо пішли зі ще кількома вихованцями до магазину.

Деякі діти пили пиво, але Т. стверджує, що вона нічого не вживала.

Директорка розізлилася та почала на них кричати.

«Вона нас завела в кімнату, сказала, щоб ми сідали. Почала на нас кричати, що ми – «сволота, алкаші». А потім, коли хлопець виправдовувався, почала агресувати й кидати на нас столи й стільці».

Відео з прихованої камери

Марта Руткевич, керівниця «Лелечого гнізда», на той момент ще нічого не знала про конфлікт між дітьми і директоркою закладу. Але, розповідає, неодноразово помічала випадки насильства вихователів над дітьми – на неповнолітніх піднімали руку, били ногами, по сідницях, спині. Руткевич стверджує, що скаржилася польським соціальним службам.

Щоб мати докази, вона встановила приховану камеру у загальній кімнаті. У той вечір камера і зафіксувала, як директорка перекидає столи на ноги вихованців.

«На цьому відео була пані Ольга, яка спілкувалася про щось із дітьми. Спочатку з однією дитиною, а потім із двома. А потім просто зі злості, агресії починає кидати в них столами, просто трощити, бити їх, кричати. Там не чути голосу, але якщо подивитися на мову тіла, на міміку, на руки, на жести – так не поводяться професійні люди, так не поводиться директор такого закладу».

Згодом полька отримала нові свідчення про ймовірне насильство над дітьми в евакуйованому дитбудинку. Т. й ще декілька дівчат-підлітків написали листи, у яких поскаржилися на знущання директорки і попросили змінити опікуна.

Ці листи керівниці «Лелечого гнізда» передала психологиня Валерія.

Територія прихистку у Польщі, куди евакуювали дітей із Запоріжжя

Журналісти проєкту «Ти як?» отримали з власних джерел доступ до листів дітей. У них неповнолітні розповідають про ймовірні приниження, насильство і навіть спроби самогубства.

Оскільки йдеться про порушення прав дітей у винятковій ситуації, то опираючись на ч.10 ст. 42 закону про медіа, редакція вирішила опублікувати уривки деяких листів.

«Вона (директорка – ред.) говорила, що якщо щось не так зробиш, то вона нас уб’є. І казала, що якщо вона поїде, то ми залишимося без їжі, без грошей, і без одягу».

«Вона забороняла дітям спілкуватися із нами, погрожуючи покаранням, а потім приходила в кімнату й лаяла нас. Через це моя психіка похитнулася, і були спроби суїциду».

«Вони зроблять так, щоб я плакала»

Отримавши листи дівчат, Марта Руткевич одразу зібрала нараду за участі психологів, які працювали з дітьми. За підсумком зустрічі листи передали Повітовому центру підтримки сім’ї – установі, що опікується дітьми в Польщі. Ті звернулися до прокуратури.

Прихисток, де жили після евакуації діти

Невдовзі місцевий суд постановив змінити опікуна для вихованців Запорізького центру. Нею стала працівниця закладу, підопічна Ольги Кучер.

Кучер у свою чергу зв’язалася з відповідними органами з української сторони.

Невдовзі до фундації «Лелечого гнізда» завітали представники консульства України у Ґданську.

«Консул хотів запитати, чи це правда. Я сказала, що я – не поліція і не можу оголошувати вироки, але прокуратура і поліція мають розібратися. І якщо Ольга справді невинна, вона нічого не робила – не потрібно засмучуватися чи нервувати. А вона сиділа і казала, що я її вдарила ножем у спину», – розповідає Марта Руткевич.

Наприкінці грудня польські правоохоронці допитали керівницю прихистку, психологиню, а також самих дітей, які написали листи.

Після розмови з Т. правоохоронці виписали «блакитну картку» – документ, відповідно до якого директорці заборонили наближатися до дівчини.

Можливо, у цьому випадку зіграв роль відеозапис, де Т. була присутня під час конфлікту дітей і опікунки. Бо щодо інших дівчат, які написали листи, таких рішень не ухвалили.

Відео з прихованої камери у прихистку

Невдовзі дітей та працівників закладу переселили до Устки – курортного міста за 50 кілометрів від Руново. Причинами назвали незадовільну інфраструктуру і конфліктну ситуацію між власниками приміщення та закладом.

Дівчаток, які писали листи, пересилили, як і решту, неповнолітніх вихованців. Лише поселили їх на іншому поверсі будівлі. Так нібито їх убезпечили від впливу Ольги Кучер, яка продовжувала проживати з вихованцями як директорка закладу.

Втім, як стверджують діти, вони почали зазнавати ще більших принижень, бо директорка дізналася імена тих, хто написав листи-скарги.

Про це підлітки розповіли Радіо Свобода на правах анонімності. Коли йдеться про порушення прав дитини, в окремих випадках українське законодавство дозволяє журналістам опитувати неповнолітніх.

Деякі вихованці дитячого будинку погодилися поспілкуватися з журналістами на правах анонімності

«Вона (директорка – ред.) сказала, що їй надіслали наші листи. Говорила, що ми самі собі все зіпсували і що ми всім дітям зіпсували життя. А їй ми нічого поганого не зробили, тому що їй байдуже на це».

«Сказала, що в неї в Україні зв’язки, і вона з усім цим розбереться. Але коли ми всі повернемося в Україну, вона там нам влаштує «солодке життя».

«Нас уже тоді незлюбили всі, і ми майже не виходили в коридор. Мені одна дівчина написала, що вони зроблять так, щоб я плакала».

Реакції української влади

Польські правоохоронці в межах розслідування допитали ще одну очевидицю тих подій – біженку з України та дитячу аніматорку Маргариту Єчкало.

Вона декілька місяців працювала з евакуйованими дітьми у 2022 році та навіть відвідувала «лінійки» – щоденні організаційні зустрічі. Місце їхнього проведення – саме та кімната, у якій, ймовірно, на відео Кучер перевертала на дітей столи.

Аніматорка Маргарита Єчкало

Одна з таких «лінійок», каже Маргарита, її шокувала найбільше.

«Я забирала дітей з автобуса, коли вони повернулися зі школи. І Ольга каже: «Всі збираємося, лінійка зараз». Діти, які прийшли, були віком від восьми до десяти років. І вона запитує: «Чи я колись когось із вас била?» І два хлопчики кажуть: «Так, тягали за вуха». Вона звертається до одного з них: «Чи ти пам’ятаєш, як жив із мамою, і мама тебе просила облизувати статевий орган?» Каже це при всіх дітях».

Після цього, розповідає Маргарита, Ольга Кучер знову запитала дітей – чи піднімала вона на них руку. Вдруге вже ніхто не наважився відповісти.

Про цей та інші випадки біженка розповіла правоохоронцям, але вирішила звернутися й до українських посадовців.

Евакуйовані діти до Польщі

Спочатку Маргарита Єчкало зателефонувала до Запорізької облдержадміністрації – там уже знали про скарги на директорку.

«Я кажу: для мене важливі здоров’я і життя дітей, і вони зараз під загрозою. На що вона (посадовиця ОДА – ред.) сказала, що немає можливості звільнити директорку, тому що Запоріжжя є прифронтовим містом. Щоб її звільнити, повинні зібратися депутати і проголосувати. Але це неможливо, бо Запоріжжя за 60 кілометрів від лінії фронту».

Вже наступного, зі слів Єчкало, директорка закладу Ольга Кучер написала їй:

«Мені просто цікаво, чим я так вам заважаю?»

А невдовзі діти, з якими дівчина підтримувала зв’язок, звинуватили її у брехні й перестали з нею спілкуватися.

Маргарита Єчкало надіслала свої звернення до низки українських установ – Офісу омбудсмана, Національної соціальної сервісної служби та одного з депутатів.

Їй відповіли, що «розбираються із ситуацією».

«Я не можу спокійно сприймати, що Україна на це закриває очі, Польща на це закриває очі.

Чому вона працює в цьому центрі?!

Вона – взагалі за професією вихователька у дитячому садочку. Але вона не буде працювати в дитячому садочку, бо там є батьки. А ці діти ніби нікому не потрібні. Але я хочу сказати, що ці діти потрібні! І вони повинні знати, що вони потрібні!»

Вихованці дитячого будинку під час заняття

В інтересах дітей?

Ольга Кучер очолює запорізький центр упродовж 17 років, і останні три з половиною проживає із дітьми в Польщі.

Саме там, на території готелю в Устці, її зустріли журналісти Радіо Свобода.

Ось що сказала Ольга Кучер Радіо Свобода:

«Я не приймаю звинувачення на свою адресу, тому що діти мене дуже люблять, діти за мною плачуть. Претензій до мене немає. Я в Україні, вибачте, – заслужений працівник соціальної сфери. В мене стільки нагород!

Те, що вони собі різали вени, це через хлопця. Я вам чесно кажу. Я б сюди не приїхала, мені це не потрібно. Я – пенсіонерка, я вже рік на пенсії, але я не покину дітей. Бо я не знаю, що буде, якщо я їх покину».

Ольга Кучер стверджує, що всі звинувачення на її адресу неправдиві. А дітей, за її словами, змусили писати листи.

Керівниця закладу Ольга Кучер

«Це не діти писали, я це знаю. Так було вигідно комусь із дорослих. Ви розумієте, хоче (власниця прихистку – ред.) повернути дітей. Діти туди не повернуться, рабами вони не будуть, вибачте. А навіщо їй діти?»

Під час журналістського розслідування Радіо Свобода не змогло ані підтвердити, ані спростувати тезу про фінансовий інтерес з боку польської благодійниці. Наразі це залишається лише твердженням директорки запорізького закладу.

Відео, на якому видно, як директорка перекидає столи на ноги підліткам, сама Кучер трактує так:

«Я просто зачепила їх (столи, стільці – ред.), і вони посунулися, бо дуже легкі були. Це коли діти мої прийшли, вибачте, у нетверезому стані о 12-й годині ночі, а я їх шукала. Можливо, здали нерви, але я їх не била. Спитайте в них. Це неправда. Тому, вибачте, я не вважаю себе винною. Якби це так було, я б написала заяву на розрахунок і пішла б сама».

Авторка фільму Марія Горбань

За словами вихованок закладу, які написали листи, представник українського консульства також переконував їх, що написане ними неправда:

«Консул Олег (Височан – ред.), коли приїжджав, говорив, що у цих листах усе, що ми написали, все це – брехня. Вони нібито якісь там перевірки, щось таке вони там робили, щоб перевірити: правда це чи ні».

Дівчата додають, що консул пообіцяв «помирити їх усіх», якщо вони не писатимуть більше листів.

Журналісти проєкту «Ти як?» намагалися домовитися про інтерв’ю із консульством України у Ґданську, однак там відмовили, пояснивши це «інтересами дітей». Однак якщо у консульстві все ж погодяться на коментар, то редакція його опублікує.

Мовчання замість відповідей?

Представники українських відповідальних служб також не погодилися на інтерв’ю з журналістами Радіо Свобода щодо можливого насильства в евакуйованому запорізькому центрі.

У відповіді на один із запитів редакції Офіс омбудсмана зазначив:

«Уповноважений не зобов’язаний давати пояснення по суті справ, які закінчені або перебувають у його провадженні».

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець

Згодом журналістам вдалося поставити запитання уповноваженому з прав людини Дмитру Лубінцю на одному з публічних заходів.

«Деталі я точно не можу розкривати, бо, по-перше, є кримінальне провадження. По-друге, це може вплинути негативно на стан дітей. Не моє завдання – розслідувати кримінальні злочини. Моє завдання дуже просте – перевіряти, що кожна дитина перебуває у гідних умовах і що її права не порушуються. Ситуацію ми тримаємо на контролі, за перебігом ми спостерігаємо».

За словами уповноваженого, його представники направляли рекомендації Запорізькій адміністрації для вирішення ситуації щодо можливого насильства над вихованцями центру.

«Якщо ми встановлюємо, що конкретна посадова особа своїми діями, можливо, вчинила так, що порушувалися права дітей, то перше – органи, які за це відповідають, повинні це проаналізувати. Друге – прийняти швидке рішення. Інколи це кадрове рішення».

Евакуйовані вихованці запорізького центру

Однак у Запорізькій обласній військовій адміністрації у відповідь на інформаційний запит Радіо Свобода повідомили, що жодних рекомендацій щодо кадрових рішень від омбудсмана до них не надходило.

Дитячі будинки – у тому числі, евакуйовані за кордон – перебувають під наглядом Національної соціальної сервісної служби України.

Журналісти проєкту «Ти як?» звернулися по коментар і до неї. Там відповіли лише письмово.

За їхніми словами, про конфлікт службі стало відомо в грудні 2023-го. Посадовці відвідували дітей у Польщі й запевняють: ніхто з вихованців не скаржився на жорстоке поводження з боку керівництва закладу.

У Національній соціальній сервісній службі також зазначають, що випадок із можливим порушенням прав дітей їхнім опікуном у запорізькому центрі – не єдиний серед евакуйованих закладів.

Скільки таких випадків зафіксовано, у службі не називають – відповідну статистику вони не ведуть.

Діти під час заняття

Тим часом дівчата, які наважилися написати листи про можливе насильство з боку директорки, продовжують проживати з нею на території одного готелю.

«Ми живемо тут і нічого не можемо зробити, не можемо ніяк вплинути. Або ж треба піти і вибачитися перед Ольгою Миколаївною та визнати провину, що ми були неправі, і тоді жити добре. Або ж жити так, як є. Але своєї провини я не бачу. Я говорила тільки правду, і мені вибачатися немає перед ким. Тому ми живемо, як живемо».

Розгляд справи у місцевому суді щодо можливого порушення прав дітей Ольгою Кучер досі триває.

1 червня 2025 року представники консульства України у Ґданську відвідали вихованців запорізького центру – на світлинах можна побачити й Ольгу Кучер.